Анотація власного досвіду Гаврилова І.О.

———————————————————————

КОМУНАЛЬНИЙ ПОЗАШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

СТАНЦІЯ  ЮНИХ  ТЕХНИКІВ  «АМАТОР»

МАЛИНОВСЬКОГО  РАЙОНУ

м. ОДЕСИ

 

 

 

Анотація досвіду роботи

Гаврилова Ігоря Олександровича

керівника гуртка „Авіамодельний”

 

 

Тема: Особистісно орієнтована система навчання

 

Одеса – 2017

Донести до серця кожної дитини
знання, досвід і практичні вміння

 

Обгрунтування актуальності досвіду, його практична значущість.

Дитяча технічна творчість — наймасовіша форма залучення дітей і молоді до творчості. Вона спрямована не тільки на ознайомлення вихованців із різноманітним світом техніки, розвиток їхніх здібностей, а й на трудове виховання та політехнічну освіту. Це опанування технікою й технологією креслення, моделювання, конструювання, цілеспрямований процес навчання і розвитку творчих здібностей учнів.

Дитяча технічна творчість — це формування готовності вихованців до обґрунтованого вибору професії, усвідомлення значення новаторства й винахідництва, цілеспрямованість, готовність до подолання труднощів на шляху досягнення мети.

Отже, технічна творчість — це свобода вибору, крок у невідоме, це новизна, здогадка, евристичне прозріння, що викликає натхнення, радість,віру у свої можливості. Технічна творчість розвиває у вихованців відчуття форми, гармонії, композиції, симетрії, розуміння того, що художнє начало присутнє при створенні будь-якого виробу, тобто технічна творчість нерозривно пов’язана з естетичним вихованням, з художньо-конструкторською діяльністю.

У сучасних умовах розвитку позашкільної освіти важливим і необхідним є розробка та впровадження нових підходів, які сприятимуть підвищенню її якості та забезпеченню доступності.

Провідні держави світу приділяють суттєву увагу питанню розвитку компетентної особистості. Сучасній українській державі потрібні освічені, активні, творчі громадяни, що обумовлює актуальність впровадження особистісно орієнтованого підходу у систему навчання.

Особистісно орієнтоване навчання, на думку вітчизняних і зарубіжних дослідників, є перспективним з низки причин:

  • у центрі навчального процесу знаходиться дитина як суб’єкт пізнання (що відповідає світовій тенденції гуманізації освіти);
  • особистісно орієнтоване навчання є здоров’язберігаючою технологією;
  • останнім часом окреслилася тенденція, коли батьки обирають не тільки навчальні предмети, послуги, але й сприятливе, комфортне освітнє середовище для своєї дитини, в якому б збереглася і розвивалася її індивідуальність;
  • необхідність переходу до особистісно орієнтованого навчання визначається суспільством.

«Освіта України – це освіта для людини, – визначено у Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи. – Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити». Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчання, спрямованого насамперед на розвиток особистості учня, яка є ключовою в особистісно орієнтованому навчанні.

На думку І.С.Якиманської, в технології особистісно орієнтованого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку, який у традиційній педагогіці майже не враховувався, ігнорувався – суб’єктному досвіду життєдіяльності, набутому дитиною до часу навчання у школі в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення, у процесі сприйняття і розуміння нею світу людей та речей.

Розробка особистісного підходу – досить складна теоретична і практична проблема. Серед спеціалістів набуває все більшого визнання думка, що всебічне дослідження і розвиток особистості – це фундаментальна комплексна наукова проблема, яка потребує міждисциплінарного дослідження. Водночас ключову роль у розв’язанні цієї проблеми відіграє психологія , оскільки особистість – це передусім психічне новоутворення. Тому психологічні закономірності посідають центральне місце у загально – науковому уявленні про особистість, її розвиток та діяльність.

Особисто орієнтована система навчання спирається на такі вихідні положення, як пріоритет індивідуальності , самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб’єктивного досвіду, що складався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі (учень не стає, а від самого початку є суб’єктом пізнання).

Головним результатом навчання повинно бути формування пізнавальних здібностей на основі оволодіння відповідними знаннями та уміннями.

 

Мета досвіду.

Метою особистісно орієнтованого навчання є поєднання виховання та освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості. Сучасний навчальний процес спрямований на здобуття учнями знань,  а повинен бути, за О.Леонтьєвим, спрямований на розуміння та усвідомлення навчального матеріалу.

 

Цілі особистісно орієнтованого навчання

–         визначити життєвий досвід кожного учня, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та розвинути в навчально-виховному процесі;

–         формувати позитивну мотивацію учнів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні вихованців у межах соціокультурних і моральних цінностей нації;

–         озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою.

Провідним принципом особистісно орієнтованого навчання визнано індивідуалізацію навчання, що передбачає вирішення двох завдань. По-перше, це сприяє дітям з перших років цілеспрямованої освіти засвоювати знання у тому темпі, який зумовлюється їх пізнавальними здібностями. По-друге, надає можливість здібним дітям максимально розвивати власні позитивні задатки, розкривати творчий інтелектуальний потенціал.

Наступним принципом є максимальне наближення навчального матеріалу до реалій життя. Реалізація цього підходу сприяє розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення.

Принцип спіралевидної будови навчального матеріалу дозволяє повертатися до раніше вивченого і розглядати його всебічно на більш складному рівні, що дає можливість слабшим учням закріпити, а сильнішим поглибити знання.

Принцип постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності. Це дає можливість вихованцям не лише більш усвідомлено ставитися до учіння, а й спостерігати динаміку особистого просування у засвоєнні навчального матеріалу, своєчасно коригувати свою пізнавальну діяльність.

Реалізація наведених принципів повинна здійснюватися комплексно, у взаємозв’язку з іншими дидактичними принципами.

Для вчителя, який працює над реалізацією проблеми ООН, ключовими словами повинні бути допомога і підтримка. Підтримка ґрунтується на любові до дітей, гуманізації навчального середовища. Актуальними для розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання є погляди В.О.Сухомлинського, який вважав, що педагог повинен відчувати в собі дитинство, розвивати здатність до розуміння дітей і, головне, не ламати дитячу індивідуальність, а виправляти і спрямовувати її розвиток, розуміючи, що дитина знаходиться у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання.

Під час заняття необхідно створювати емоційний фон доброзичливості, взаєморозуміння, співпраці, що забезпечує підтримку всім учням. Це уважне, привітне ставлення вчителя до учнів, залучення до планування занять, створення ситуацій взаємного навчання, позитивна оцінка досягнень, діалогічне спілкування.

З іншого боку необхідно застосовувати засоби, що забезпечують індивідуальну (особистісну) підтримку, припускають діагностику розвитку, навченості, вихованості, виявлення особистих проблем дітей. Це створення «ситуацій успіху», підвищення статусу учня, значення його власного внеску у вирішення загальних проблем.

В умовах особистісно орієнтованого навчання вихованець є суб’єктом навчання, а вчитель є не лише носієм певних знань, а й помічником становлення дитини як особистості. Тому, говорячи про гурткове заняття, можна сказати, що його мета полягає у відкритті неповторного «Я» кожної дитини, створенні умов для її самореалізації. Успішному розв’язанню цих завдань сприяють нетрадиційні форми навчальної діяльності, інтерактивні технології навчання, оскільки «відчуття новизни – один з великих стимулів у навчанні учнів».

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх вихованців. Це співнавчання, взаємонавчання, в якому і діти, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання, які розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Головною особливістю гурткового заняття є його практична спрямованість. Це створює умови для використання інтерактивних технологій – навчання інших та застосування знань. Недаремно ж ще Конфуцій сказав: “Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію”.

Форми і методи організації навчальної діяльності повинні бути адекватними меті й особливостям особистісно орієнтованого навчання, сприяти побудові навчального процесу на основі суб’єкт-суб’єктних відносин. Активізувати учнівську діяльність, підвищити зацікавленість дітей допомагають такі методи інтерактивного особистісно орієнтованого навчання:

  • технологія “Мікрофон”;
  • технологія “Незакінчене речення”;
  • робота у групах або “Спільний проект”;
  • “Відгадай слово”;
  • “Істинне – хибне”;
  • “Лови помилку”;
  • “Мозкова атака”;
  • робота в парах.

Доречним є застосування проектних технологій, бо вони якраз і спрямовані на самостійну діяльність вихованців – індивідуальну, парну або групову, яку діти виконують упродовж певного часу. Дослідницький метод – домінантний у роботі зі старшими гуртківцями, бо вони вже здобули базові знання, уміють аналізувати, мають навички роботи з різними матеріалами та інструментами. Діти отримують завдання і самостійно  досліджують певне питання, користуючись рекомендованою літературою, розробляють проектну документацію, виготовляють свою модель. Але безумовною є підтримка керівника на кожному етапі проектної діяльності.

 

Прогнозованими результатами впровадження особистісно орієнтованої системи навчання є:

розкриття індивідуальних творчих здібностей вихованців, їх особистісних якостей, розвиток їх емоційно-пізнавальної активності;

– підвищення мотивації вихованців до навчання, та, як слідство, підвищення якості навчання;

– популяризація кращого світового і українського досвіду в літакобудівництві та авіамоделізмі;

– перебування вихованців гуртка у позитивному оточенні, що є профілактикою асоціальних явищ серед дітей та підлітків;

– спрямування виховного процесу на створення такої моделі спілкування, в якій автоматично виникають умови, що допомагають дитині усвідомити ціннісні орієнтири, проявити власну ініціативу, фантазію, дієвість;

– демонстрація результатів творчості на звітних виставках, фахових змаганнях, що створює умови для входження дітей у світ технічного та мистецького спілкування, набуття ними неоціненного досвіду соціокультурної діяльності.

Формування культури життєдіяльності особистості є найвищою метою особистісно орієнтованих технологій.